Римське право — це не просто збір законів давньої цивілізації. Це фундамент, на якому побудована вся континентальна (романо-германська) правова система, що діє в більшості країн Європи, Латинської Америки, а також в Росії та багатьох інших державах. Навіть англосаксонська система (common law) відчув на собі його косвенне вплив. Вияви, як «презумпція невинності», «собственность обязывает» і знаменита максима «ex injuria jus non oritur» прийшли до нас саме від римських юристів. Унікальність римського права полягала в тому, що воно вперше в історії відокремило право від релігії та моралі, зробивши його формальним, логічно струнким системою. Римляни створили юридичні конструкції, які виявилися настільки універсальними, що пережили падіння їхньої власної імперії і стали основою для права нового часу. 1. Периодизація римського права Еволюція римського права охоплює більше тисячі років (з VIII століття до н.е. по VI століття н.е.). Визначають кілька ключових періодів. Архаічний період (753–367 рр. до н.е.) Право цього періоду носило назву «квіритське» (jus Quirіtium). Воно було строго формальним, мало сакральний характер і було доступним лише для римських громадян (квіритів). Основним джерелом були звичаї предків (mores maiorum) і Закони XII таблиц (451–450 рр. до н.е.) — перша запис римського права, зроблена, щоб обмежити произвол патриціанських жреців. Ці закони висіли на медних дощках і виставили на головній площі Рима — форумі. Класичний період (367 р. до н.е. – 235 р. н.е.) Це розквіт римської юриспруденції. Початок періоду поклав закон Петелія (326 р. до н.е.), який відмінив довгову рабство для римських громадян. Саме в це час склалися основні інститути, якими ми користуємося донині: договірне право, право власності, спадщину, обов'язки з деликтів (правонарушень). Риторика і юриспруденція стали вищим мистецтвом. Найвідоміші юристи цього періоду — Гай, Папиниан, Павел, Ульпиан, Модестин. Саме їхні праці пізніше лягли в основу знаменитої кодифікації. ... Читать далее