ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки (РГТД) від загальної теорії відносності (ЗТВ) полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу позаядерних термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху. Для опису ж руху за інерцією в РГТД використовуються тільки гіпотетичні внутрішньоядерні гравітермодинамічні характеристики речовини. Саме це дозволяє принципово уникнути потреби у Всесвіті небаріонної темної матерії. Еволюційне самостискання мікрооб'єктів нижніх шарів гравітермодинамічно пов'язаної речовини завжди випереджає таке ж самостискання мікрооб'єктів її верхніх шарів. Саме це і є причиною кривини власного простору речовини. Тому саме гравітаційне поле слід розглядати, перш за все, як поле просторової неоднорідності еволюційного зменшення розмірів мікрооб'єктів речовини в фоновому евклідовому просторі Всесвіту. Відповідно до цього воно є і полем просторово неоднорідного гравітермодиамічного стану як щільної речовини компактних астрономічних об'єктів, так і як завгодно сильно розрідженої газопилової речовини космічного вакууму, яка підкорюється законам термодинаміки подібно ідеальному газу невзаємодіючих молекул. І отже, воно принципово не може існувати без речовини і, тому, не є будь-якою самостійною формою матерії. Показано, що рівняння гравітаційного поля ЗТВ слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ. Обґрунтовано лише умовну тотожність інертної маси рухомої речовини її гравітаційній масі за гравіквантовим годинником, що міститься в точці, з якої речовина почала рухатися за інерцією, і при використанні в її псевдоцентричній власній системі відл ... Читать далее