УДК 930.1 "18/20":94
У статті розглядається роль спеціальної історичної дисципліни - етнології - у встановленні поняття ''історична антропологія", розкривається зміст і значення останнього для вирішення проблем епістемології історії.
Ключові слова: етнологія, історична антропологія, історіографія, школа "Анналів'', культура.
Історіографія є наукою, яка відповідає на запитання, що таке предмет історії та які є методи його пізнання. Весь розвиток історіографії є процесом зміни спокійних періодів, коли панує певна школа, що дає свою відповідь на зазначені питання, періодами криз. Криза - поняття складне, яке тлумачилося багатьма дослідниками у світі, в середині 1990-х рр. воно було предметом особливої уваги і в українській науці. Безперечно одне: криза в історіографії - це період зміни наукових парадигм, коли старі більше не працюють у новій соціально-політичній атмосфері і не узгоджуються із загальним темпом, досягненнями наук природничого циклу, від яких історія запозичує методи пізнання. Ось чому, на наш погляд, найбільш удалим визначенням кризи є розуміння її як часу "епістемологічної анархії", даним на сторінках тепер уже добре відомого вітчизняним історикам журналу "Аннали"1.
Якщо не торкатися періоду розвитку історіографії, коли над нею тяжіла телеологія, то з часів гуманізму в усіх країнах вона пройшла (і проходить) через зміну низки шкіл. Класичним цей процес був у Західній Європі і США (зараз уже говорять про внесок навіть африканських країн у розвиток історіографії). Європа рано оформилася як цілком певний феномен. Велику роль у цьому відіграло християнство в його католицькій версії, яке наголошувало "на особистій відповідальності індивіда, котрий має свободу волі"2. Починаючи з епохи модерну, або перехідної доби від феодалізму хто капіталізму, ще більше на цьому наголошував протестантизм: лютеранство, кальвінізм, цвінгліанство та ін. Єдність феодальної Європи виявлялася у пануванні папства й латини. Остання була мовою права, за ...
Читать далее