Рожеві сади — це не просто клумби з квітів. Це культурні ландшафти, в яких відображена історія людства від давніх царів до сучасної монархії. Сади рож розкладали як символи раю, політичної могутності, наукових знань або просто як дань красі. У цій статті ми здійснимо прогулянку по найвідомішим садам рож світу і дізнаємося, яку роль вони відіграли в різні епохи. Персидські сади: рай на землі Батьківщина культурної рожі — Персія (сучасний Іран)._HERE_ За багато століть до нашої ери тут стали розбивати «парадизи» — замкнуті сади з фонтанами та рожами. Вважалося, що рож — символ божественного світла. Сад рож («гулистан») був місцем філософських розмов, поетичних читань і відпочинку. Відомий персидський килим з зображенням саду (вакх) повторює структуру справжнього саду з чотирма каналами води, що розділяють територію на секції. Рожі, посаджені в такому саду, повинні були радувати всі почуття: зір (колір), нюх (аромат), слух (журчання води). Давній Рим: рожі для патриціїв Римляни перейняли любов до рож від греків, але перевершили їх у масштабах. У I столітті н.е. в околицях Риму зросли цілі «рожеві поля» (Rosetum), що забезпечували столицю квітами для пірок, вінків і парфумів. Сади римських аристократів (наприклад, Сади Саллюстія) були засаджені рожами настільки густо, що Петроній писав: «Ми утопаємо в пелюстках». З падінням Риму ці сади прийшли в запустіння, але традиція збереглася в монастирях, де рожі вирощували для оздоблення алтарів і для отримання рожевої води (ліки). Сади середньовіччої Європи: рожа як ліки та символ Діви Марії В монастирських садах рожі займали почесне місце. Монахи вивели багато нових сортів, культивуючи їх для медичних цілей (рожевий мед від кашлю, рожева вода від очних хвороб). Також рожі асоціювалися з Богородицею — «рожою без шипів». Розбивали спеціальні «марианські сади», де росли лише білі та рожеві рожі (символи чистоти та крові Христа). Приклад — сад абатства Сен-П'єр у Муассаку (Франція), де до сих пір цвітуть середньовічні со ... Читать далее