[ПІНЧУК ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ] 22 грудня 2012 р. на 76-му році життя, після тяжкої короткотривалої хвороби відійшов у Вічність відомий український історик Юрій Анатолійович Пінчук. Юрій Пінчук народився 3 листопада 1937 р. в родині музичного майстра Анатолія Афанасійовича Пінчука та медичної няні Катерини Григорівни Петренко. Його родина, як і чимало тогочасних радянських громадян, зазнала неабияких лихоліть і поневірянь. Батько у дитячі роки втратив рідних, виховувався у дитячому будинку у Чернігові, а мати пережила страшний голодомор, який змусив її перебратися з Гомельщини до Києва. Перші дитячі враження Юрія Пінчука пов'язані з наелектризованою атмосферою окупованого Києва. Понівечені будинки, німці на площах і вулицях старого міста, повсякденний обмінно-торгівельний побут Євбазу, суцільні злидні, холод, голод, постійні пошуки харчів - ці картинки навічно закарбувалися у його свідомості. Подальші сторінки біографи Ю. А. Пінчука, здебільшого пов'язані з повоєнним Києвом. У 1955 р. він закінчив середню школу. Згодом був призваний до лав Радянської армії й опинився на теренах Північного та Західного Казахстану, де у 1956 р. брав участь в освоєнні щлинних і перелогових земель. Пізніше юнак закінчив військову радіотехнічну школу у Харкові. Масштабні перетворення у житті країни, складна доля його родини спричинилися до перших роздумів Юрія Пінчука щодо перспектив майбутнього фаху на ниві історії. Втім, реалізувати юнацькі бажання пощастило не одразу. Довелося попрацювати монтажником на Київському радіозаводі. І тільки в 1960 р. Юрій Пінчук став студентом історико-філософського факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Проте родинні обставини змусили його перевестися зі стаціонару на заочну форму навчання і терміново шукати нову роботу. Зокрема, він працював старшим інженером в Українському науково-дослідному інституті міського господарства Києва. Зрештою, незважаючи на несприятливі умови, Юрій Пінчук у 1965 р. ... Читать далее