УДК 94 (477) 343.3 "Гетьманщина XVII-XVIII" Досліджується функціонування системи доносів як складової політичного судочинства в Гетьманщині XVII - XVIII cm. Розглядаються правове підґрунтя цього явища, його вплив на соціально-політичне життя козацької автономії, фігуранти й мотиви, а також зміст доносів, які становлять собою цінне джерело для реконструкції процесів ідентичності та формування політичної ментальності українського населення ранньомодерної доби. Ключові слова: Гетьманщина, донос, політичні злочини, Таємна канцелярія, слідство. Зі входженням козацької автономії до складу Московського царства, а згодом Російської імперії її населення зіткнулося з доти невідомим переслідуванням за скоєння (використовуючи сучасну термінологію) політичних злочинів. У XVII - XVIII ст. такі правопорушення об'єднувалися під визначенням "слово й справа государеві", що передбачало особливо важкі, за тогочасними правовими практиками, злочини проти держави й монарха, який її уособлював, - образа честі суверена, замах на його життя, бунт і прояви сепаратизму. У "Соборному уложенні" 1649 р. зафіксовано певну градацію державних злочинів: проти церкви, проти царя та проти державного правління. Злочини проти особи самодержця своєю чергою розподілялися на три категорії: 1) бунт, зрада; 2) "поносные слова противу государя"; 3) "земская измена" (здача ворогові під час війни міста, передача території та ін.)1. На початку XVIII ст. відбулися деякі зміни. Так, в указі Петра І від 1715 р. найвища категорія злочинів проти царя поділялася на такі пункти: 1) "О каком злом умысле о персоне его величества: 2) "О возмущении и бунте"; 3) "О похищении казны"2. Інституціями, що здійснювали політичний нагляд та проводили слідство, у різні часи були Преображенський приказ, Таємна канцелярія. Таємна експедиція Сенату. Джерелом слідства, ініціювання справи політичного характеру здебільшого виступав донос3. Як свідчить аналіз судових матеріалів категорії "слово й справа", близь ... Читать далее