Шановні читачі, у цьому числі журналу в рубриці "Сучасний український ґранд-наратив: підходи, концепції, реалізація" редакція вміщує відгуки наших дописувачів на статтю Г. В. Касьянова й О. П. Толочка "Національні історії та сучасна історіографія: виклики й небезпеки при написанні нової історії України", надруковану в N6 "Українського історичного журналу" за 2012 р. * * * Шановна редакціє! Оскільки в попередніх публікаціях із приводу майбутнього національного ґранд-наративу пролунало запрошення до дискусії, то дозвольте висловити деякі міркування з цього приводу, спричинені переважно враженнями від нещодавньої статті Г. Касьянова та О. Толочка. Мій погляд на проблему і певний незбіг висновків із колегами обумовлено тим, що у силу своєї спеціалізації та наукових інтересів я є фаховим істориком, але вже чимало років викладаю соціологію у царині її теорії та такої галузі, як етносоціологія. Іноді погляд зі сторони на свою дисципліну, як мені видається, буває корисним, оскільки навіть умовні за нинішніх часів "цехові розмежування" дозволяють отримати ширший епістемологічний контекст та принаймні ще один додатковий ракурс бачення проблеми. Відтак подальші міркування будуть певним балансуванням на міждисциплінарній межі. Надихає ж мене класичний вислів про те, що "для того, аби пізнати систему, треба вийти за її межі". Нижче я намагатимусь показати бачення "стану історіографії" з погляду соціології науки, аби було зрозумілим, які функції (на мою думку) має здійснювати створення українського ґранд-наративу для спільноти істориків узагалі, українських зокрема, та який соціальний контекст цей наратив може мати. стр. 4 Мабуть у суспільстві мало знають, як потужно за останні роки змінилося вивчення історії. Ті звинувачення в невірності, пихатості та порожній умовності, які прийнято закидати історії, мали колись підстави, але сьогодні вони значною мірою безпідставні. У більшій мірі історія вже написана наново, у більшій мірі істинна. Дж ... Читать далее